тружденний
ТРУЖДЕ́ННИЙ, а, е, заст.
1. Трудовий (у 2 знач.).
Тружденна людина.
2. у знач. ім. тружде́нний, ного, ч. Трудівник, трудар.
Місто спить.. Вже й тружденні заплющили вії, Спочивають старі і малі (Стар., Поет. тв., 1958, 160).
3. Стомлений, натруджений.
[Годвінсон:] Коли його безчельний, ниций вчинок не знайде осуду з руки громади, то я прийму собі се за ознаку, що час мені шукать деінде місця, де б голову тружденну прихилити (Л. Укр., III, 1952, 69);
Всі ці змарнілі тружденні добрі обличчя були йому зараз однаково рідними (Гончар, Земля.., 1947, 8).
Словник української мови (СУМ-11)