трухлявий
ТРУХЛЯ́ВИЙ, а, е.
1. Який від давності, дії вологи, гниття і т. ін. зробився крихким, ламким; який перетворюється на потерть, порохню тощо.
Вкупі з матір'ю він день у день порається коло хати. Розкрив її, оббив зокола й зсередини; трухляве дерево викидає... (Панас Мирний);
Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (О. Донченко);
Марія відійшла в куток клуні і сіла на трухлявому околоті соломи (Ю. Бедзик);
* Образно. Скрізь панував “Ersatz” – заміна справжнього дешевою фальсифікацією. Й іноді Чайці здавалося, що вся Європа обернулася на трухлявий “Ersatz” і розпадеться, розсиплеться, тільки-но вдарить перший грім майбутньої бурі (Д. Бузько).
2. перен. Дуже старий (про людину).
Передо мною була рідна моя земля, неорана, засмічена, із сплюндрованими селами. Скрізь жінки. Самі жінки та діти і де-не-де чоловік трухлявий, худий, згорблений (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)