трястися
ТРЯСТИ́СЯ, су́ся, се́шся; мин. ч. тря́сся, трясла́ся, ло́ся; недок.
1. Швидко й рвучко рухатися, хитатися вгору й униз, з боку на бік, вперед і назад.
[Кассандра:] На морі вже чорні кораблі багряну хвилю стернами різали, вітрила рвались... На шоломах у вояків ахейських тряслися грізно гриви... (Леся Українка);
Жорна м'яко шамотіли по зерну: кіш трясся, як у пропасниці (М. Коцюбинський);
Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич);
Коні ходили навколо великих зубчастих коліс, обертали їх, молотарка тряслась і клацала зубами, викидаючи з себе солому (М. Томчаній).
2. Хитатися, підскакувати під час їзди по нерівній дорозі або будучи розхитаним, погано налагодженим і т. ін. (про віз, автомобіль тощо).
Візок тепер ще дужче трясся по дорозі (М. Чабанівський);
Пахучі кухні тряслися через подвір'я, гублячи за собою жар з піддувал (О. Гончар);
// розм. Їхати по труській дорозі або на чомусь труському (про людей).
Восени ми тряслись в таратайці в село; Вже на нивах нічого тоді не було (А. Метлинський);
Охрім сидить, вчепившись руками за полудрабки, трясеться на грудді разом з гарбою (Григорій Тютюнник);
Харкевич обійшов літак, маючи намір подякувати пілоту, що позбавив його тяжкої необхідності трястися кілька днів у теплушках (С. Голованівський).
3. Дуже здригатися, дрижати, двигтіти.
Дзвеніло скло вікон, тряслась хатина, верби аж стогнали, і в берегах скиглив протяглий стан [стогін] вітрів осінніх (І. Франко);
Хлопці дзвонили в дзвони, аж дзвіниця тряслась (І. Нечуй-Левицький);
Земля тряслася. Вибухи схоплювалися все ближче (О. Гончар);
// Бути охопленим дрожем, часто здригатися, тремтіти (від холоду, хвороби, нервового струсу,нетерпіння тощо).
Тіло в неї тряслося; очі помутилися, вона ними якось чудно водила, на губах встала кривава піна... (Панас Мирний);
Все ще гарячий, роз'юшений злістю, він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза (М. Коцюбинський);
Не пошиє і не напряде [Груня], в неї руки трясуться... (К. Гордієнко);
// Здригатися всім тілом (від сміху, плачу і т. ін.).
На слово се прийшла Амата І зараз в Турна і вп'ялась; .. І од плачу над ним тряслась (І. Котляревський);
Прикривсь долонею старий, від сміху аж трясеться (П. Дорошко).
4. перен., до чого, без дод. і з част. аж, розм. Мати велике, нестримне бажання що-небудь робити.
– Було, нужу світом, до діла так і трясуся, мов до меду, а тут оттаке лихо (Ганна Барвінок);
Аж трясся [Йойна], щоб узяти лампу і при її світлі заглянути в нутро ями, але се була небезпечна забава, міг зробитися вибух (І. Франко).
5. перен., над ким – чим, розм. Дуже берегти, боятися втратити кого-, що-небудь.
Мати любила його без пам'яті, тряслась над ним і у всім [всьому] волила його волю (І. Франко);
Трясся [Василь] над нею [дочкою] і просто дичів, коли жінка натякала про віддання (О. Кобилянська);
// Економно витрачати що-небудь.
Словник української мови (СУМ-20)