трясти
ТРЯСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. тряс, ла́, ло́; недок.
1. кого, що. Швидко й рвучко рухати, штовхати, хитати вгору й униз, з боку на бік, вперед і назад.
Він вхопив руку писаря в обидві свої широкі долоні і почав трясти з усієї сили (І. Нечуй-Левицький);
Йон скоса поглядав уже на Гашіцу, на її сильні, жилаві руки, якими вона зручно трясла решето, віючи зерно... (М. Коцюбинський);
[Панса (Трясе Прісціллу за плече, мов хоче пробудити):] Прісцілло! Донечко моя! Прокинься! (Леся Українка);
Комендант .. зачиняє двері, а Юля ріже залізом долоні, трясе ґрати (Григорій Тютюнник);
// Хитаючи дерево, кущ, викликати падання плодів, ягід, листя, крапель роси, дощу і т. ін.
І, задуманий, звільна бреду я, Розвертаю ожини гілки, Лист зів'ялий додолу трясу я, І хрустять під ногов [ногою] сушники (І. Франко);
Хтось із хлопців повадився трясти груші в садку у доброї бабки Лукери (з газ.).
2. кого, також безос. Хитати, підкидати когось під час їзди по нерівній дорозі або на розхитаному, погано налагодженому і т. ін. возі, автомобілі тощо.
Їх нещадно підкидало й трясло – трактори йшли на максимальній швидкості (О. Гончар);
Наша гірська кибитка, вантажне таксі, трясло нами, наче решето (М. Томчаній);
– Хіба з ним можна співати, коли він тягне, як цапа за хвіст. – Бо трясе-е-е, – виправдовувався Охрім, не випускаючи з рук драбини та підскакуючи на полудрабку (Григорій Тютюнник);
* Образно. Як не трясла Антоном доля, а не витрясла з грудей душі хлібороба (С. Чорнобривець).
3. чим. Швидко рухати, робити чим-небудь дрібні, неширокі помахи.
Слова зливались у неї в горлі у невиразний крик. Вона трясла руками і так стояла з відкритим ротом (М. Коцюбинський);
Він [кінь] трясе головою, просячи себе погладити (Ю. Яновський);
Став Степан серед хати і, трясучи кулаком у повітрі, крикнув: “Ой не попадайся мені більше, падлюче кодло!..” (Г. Хоткевич);
Це прийшов фурман. Він довго морщить лоба, трясе кучмою і бородою, вилічуючи, скільки буде верст до Медвина (М. Стельмах).
4. кого. Викликати тремтіння, дрож (про холод, хворобу, нервовий струс, нетерпіння тощо).
Юзя лежала, укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоду, що проймав її і тряс до болю, до млості (Леся Українка);
Одного кулеметника довго ще трясла страшна лихоманка (О. Довженко);
// безос.
Матрос лежить, його трясе, він уже бачить десятий фантастичний сон: він мучиться неймовірно (Ю. Яновський);
– В баби лице почорніло, з рота виступила піна, і стало її так трясти, що місця собі не знайде (Григорій Тютюнник);
Курки наганів у нас були напівзведені. Мене всього трясло (Ю. Яновський);
Від холоду і нервового напруження хлопчика трясло (І. Багмут).
5. що. Перевертати, розтрушувати (сіно, солому і т. ін.) для висихання.
Коли чоловік обідав, вона взяла вила і пішла трясти сіно (А. Калин).
6. розм., рідко. Робити обшук, трус.
[Обжалуваний:] У Семена пропав мішок, а в мене трясли шандарі, та й найшовся (Л. Мартович).
◇ Бий (бери́, тряси́) / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) тря́сця див. би́ти;
Пропа́сниця (тря́сця, лихома́нка) тру́сить (трясе́, ті́пає, б'є і т. ін.) див. пропа́сниця;
(1) Ру́б'ям трясти́ – ходити в лахмітті, дранті.
Треба прясти, щоб руб'ям не трясти (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)