трясти

ТРЯСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. тряс, ла́, ло́; недок.

1. кого, що. Швидко й рвучко рухати, штовхати, хитати вгору й униз, з боку на бік, вперед і назад.

Він вхопив руку писаря в обидві свої широкі долоні і почав трясти з усієї сили (І. Нечуй-Левицький);

Йон скоса поглядав уже на Гашіцу, на її сильні, жилаві руки, якими вона зручно трясла решето, віючи зерно... (М. Коцюбинський);

[Панса (Трясе Прісціллу за плече, мов хоче пробудити):] Прісцілло! Донечко моя! Прокинься! (Леся Українка);

Комендант .. зачиняє двері, а Юля ріже залізом долоні, трясе ґрати (Григорій Тютюнник);

// Хитаючи дерево, кущ, викликати падання плодів, ягід, листя, крапель роси, дощу і т. ін.

І, задуманий, звільна бреду я, Розвертаю ожини гілки, Лист зів'ялий додолу трясу я, І хрустять під ногов [ногою] сушники (І. Франко);

Хтось із хлопців повадився трясти груші в садку у доброї бабки Лукери (з газ.).

2. кого, також безос. Хитати, підкидати когось під час їзди по нерівній дорозі або на розхитаному, погано налагодженому і т. ін. возі, автомобілі тощо.

Їх нещадно підкидало й трясло – трактори йшли на максимальній швидкості (О. Гончар);

Наша гірська кибитка, вантажне таксі, трясло нами, наче решето (М. Томчаній);

– Хіба з ним можна співати, коли він тягне, як цапа за хвіст. – Бо трясе-е-е, – виправдовувався Охрім, не випускаючи з рук драбини та підскакуючи на полудрабку (Григорій Тютюнник);

* Образно. Як не трясла Антоном доля, а не витрясла з грудей душі хлібороба (С. Чорнобривець).

3. чим. Швидко рухати, робити чим-небудь дрібні, неширокі помахи.

Слова зливались у неї в горлі у невиразний крик. Вона трясла руками і так стояла з відкритим ротом (М. Коцюбинський);

Він [кінь] трясе головою, просячи себе погладити (Ю. Яновський);

Став Степан серед хати і, трясучи кулаком у повітрі, крикнув: “Ой не попадайся мені більше, падлюче кодло!..” (Г. Хоткевич);

Це прийшов фурман. Він довго морщить лоба, трясе кучмою і бородою, вилічуючи, скільки буде верст до Медвина (М. Стельмах).

4. кого. Викликати тремтіння, дрож (про холод, хворобу, нервовий струс, нетерпіння тощо).

Юзя лежала, укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоду, що проймав її і тряс до болю, до млості (Леся Українка);

Одного кулеметника довго ще трясла страшна лихоманка (О. Довженко);

// безос.

Матрос лежить, його трясе, він уже бачить десятий фантастичний сон: він мучиться неймовірно (Ю. Яновський);

– В баби лице почорніло, з рота виступила піна, і стало її так трясти, що місця собі не знайде (Григорій Тютюнник);

Курки наганів у нас були напівзведені. Мене всього трясло (Ю. Яновський);

Від холоду і нервового напруження хлопчика трясло (І. Багмут).

5. що. Перевертати, розтрушувати (сіно, солому і т. ін.) для висихання.

Коли чоловік обідав, вона взяла вила і пішла трясти сіно (А. Калин).

6. розм., рідко. Робити обшук, трус.

[Обжалуваний:] У Семена пропав мішок, а в мене трясли шандарі, та й найшовся (Л. Мартович).

◇ Бий (бери́, тряси́) / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) тря́сця див. би́ти;

Пропа́сниця (тря́сця, лихома́нка) тру́сить (трясе́, ті́пає, б'є і т. ін.) див. пропа́сниця;

(1) Ру́б'ям трясти́ – ходити в лахмітті, дранті.

Треба прясти, щоб руб'ям не трясти (Номис).