тріада

ТРІА́ДА, и, ж.

1. книжн. Єдність, утворювана трьома окремими особами, предметами, поняттями або частинами, елементами.

Вони [психотерапевти] взяли на озброєння тріаду Бехтерєва: навіювання у гіпнозі, у бадьорому стані і самонавіювання (з наук.-попул. літ.);

За Франком, виходить, що Сковорода належав до тієї тріади, на якій трималася, в основному, давня література на Україні: автор “Слова о полку Ігоревім” – Іван Вишенський – Григорій Сковорода (з наук. літ.).

2. У філософській системі Гегеля – триступінчастий розвиток ідеї, що визначає три ступені в розвитку явищ дійсності: теза, антитеза й синтез.

Діалектична тріада.

Значення в інших словниках

1. тріада — тріа́да іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тріада — -и, ж. 1》 книжн. Єдність, утворювана трьома окремими особами, предметами, поняттями або частинами, елементами. 2》 У філософській системі Гегеля – триступінчастий розвиток ідеї, що визначає три ступені в розвитку явищ дійсності: теза, антитеза й синтез.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тріада — тріа́да [від грец. τριάς (τριάδος) – трійка, трійця] 1. Єдність, утворювана трьома окремими частинами, елементами. 2. В ідеалістичній філософії Гегеля – позначення ідеї про триступінчастість діалектичного розвитку: теза, антитеза, синтез.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. тріада — ТРІАДА (тріадичність) — зовнішня форма діалектичного методу, полягає у покладанні тези, висуненні антитези і подальшому їх синтезі. Вперше Т. помітив і подав у своїй таблиці категорій Кант. Фіхте розробив її у структурі свого науковчення.  Філософський енциклопедичний словник
5. тріада — ТРІА́ДА, и, ж. 1. книжн. Єдність, утворювана трьома окремими особами, предметами, поняттями або частинами, елементами. Вони [психотерапевти] взяли на озброєння тріаду Бехтерєва: навіювання у гіпнозі, у бадьорому стані і самонавіювання (Наука..  Словник української мови в 11 томах