тріскання
ТРІ́СКАННЯ, я, с.
Дія за знач. трі́скати і трі́скатися¹ та звуки, утворювані цією дією.
Аж ось над крижиною тріснули перші постріли. Вони не сполохали тюленів, бо нагадували легке тріскання криги в морозяні дні (М. Трублаїні);
Перед тим, як сушити заготовки для меблів, їх торці вкривають рідиною, що добре вбирається і “сковує” волокна. Випробування показали, що новий розчин цілком запобігає трісканню (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)