тріскання

ТРІ́СКАННЯ, я, с. Дія за знач. трі́скати і трі́скатися¹ та звуки, утворювані цією дією.

Аж ось над крижиною тріснули перші постріли. Вони не сполохали тюленів, бо нагадували легке тріскання криги в морозяні дні (Трубл., Лахтак, 1953, 55);

Перед тим, як сушити заготовки для меблів, їх торці вкривають рідиною, що добре вбирається і «сковує» волокна. Випробування показали, що новий розчин цілком запобігає трісканню (Веч. Київ, 10.ІІ 1969, 1).

Значення в інших словниках

1. тріскання — трі́скання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тріскання — ТРІ́СКАННЯ, я, с. Дія за знач. трі́скати і трі́скатися¹ та звуки, утворювані цією дією. Аж ось над крижиною тріснули перші постріли. Вони не сполохали тюленів, бо нагадували легке тріскання криги в морозяні дні (М.  Словник української мови у 20 томах
3. тріскання — -я, с. Дія за знач. тріскати і тріскатися I та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тріскання — Тріскання, -ня с. 1) Трескъ, трещаніе. 2) Растрескиванье.  Словник української мови Грінченка