тріскотнява
ТРІСКОТНЯ́ВА, и, ж., розм.
1. Сильний безперервний або тривалий багаторазовий тріск, утворюваний чим-небудь.
Тріскотнява залізних шин об каміницю [брук], гуркіт ридванів, кресання копит і гомін, мов у бджолянику... (Панас Мирний);
Над містом лунала шалена тріскотнява кулеметів і автоматів (Іван Ле і О. Левада);
Звідусюди неслася тріскотнява пневматичних молотів (О. Донченко);
Над горою слався густий ядучий дим, наче горів кучерявий зелений ліс. Горів без полум'я і тріскотняви, а якось тихо й причаєно, наче тліло торішнє опале листя (В. Кучер).
2. перен. Невгамовна балаканина, безперервні розмови.
І вони, язики, не витратили марно ні секунди: цілий день у лабораторіях стояла така тріскотнява, якої, за авторитетним свідченням Петушека, тут ніколи не спостерігалось (Ю. Шовкопляс);
Чоловіки раптом замовкли. Поволі почала спадати тріскотнява жіночих голосів (І. Кириленко).
3. перен. Те саме, що тріскотня́ 2.
Хоч і поволі, але зникає суха абстрактна тріскотнява у доповідях, у газетних статтях. Поволеньки вискакує й нудненьке з нарисів про передових людей (О. Ковінька).
Словник української мови (СУМ-20)