тріскіт
ТРІ́СКІТ, коту, ч.
Те саме, що тріск.
Раптом він зрозумів, чого йому страшно, зрозумів, що значить оцей глухий гуркіт у хмарі, грізніший і важчий від тріскоту громів та реву бурі (І. Франко);
Мисливець перезарядив рушницю і швидко попрямував до неї [печери]. Але не встиг зробити й кроку, як у лісі почувся тріскіт гілок і вовче виття (з наук.-попул. літ.);
Із тріскотом відчинилися двері.
Словник української мови (СУМ-20)