тріскіт
ТРІ́СКІТ, коту, ч. Те саме, що тріск.
Раптом він зрозумів, чого йому страшно, зрозумів, що значить оцей глухий гуркіт у хмарі, грізніший і важчий від тріскоту громів та реву бурі (Фр., IV, 1950, 338);
Мисливець перезарядив рушницю і швидко попрямував до неї [печери]. Але не встиг зробити й кроку, як у лісі почувся тріскіт гілок і вовче виття (Наука.., 10, 1974, 54);
Із тріскотом відчинилися двері.
Словник української мови (СУМ-11)