трістя
ТРІСТЯ́, я́, с., діал.
1. Трясовина, драговина.
– Я хутко, миттю постараюсь В трістя його к чортам загнать (І. Котляревський);
– От вона [машина] тільки колесом наскаче, паличка переломиться, бойок ударить у капсуль – і полетить машина в безвість і трістя (М. Стельмах).
2. Очерет.
А князь Ігор горностаєм К трістю підбігає, Скочив гоголем на воду, На коня впадає (С. Руданський).
Словник української мови (СУМ-20)