трісочка
ТРІ́СОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до трі́ска.
– Назбирає [син] трісочок оце та й майструє хатку чи там хлівець (А. Тесленко);
Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (А. Головко);
Сірник ледве тремтів у руці Аксель, яка, схилившись на коліна, стежила за вогником, що поволеньки скручував білу трісочку (Олесь Досвітній);
– Я поб'ю на тобі оце мотовило на трісочки, як ти не впиниш своєї жінки! (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Задня керма хруснула, мов трісочка (Г. Хоткевич);
Шхуну знов кидало з хвилі на хвилю, як трісочку (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)