трісочка
ТРІ́СОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трі́ска.
— Назбирає [син] трісочок оце та й майструє хатку чи там хлівець (Тесл., З книги життя, 1949, 16);
Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Головко, II, 1957, 28);
Сірник ледве тремтів у руці Аксель, яка, схилившись на коліна, стежила за вогником, що поволеньки скручував білу трісочку (Досв., Вибр., 1959, 267);
— Я поб’ю на тобі оце мотовило на трісочки, як ти не впиниш своєї жінки! (Н.-Лев., II, 1956, 299);
*У порівн. Задня керма хруснула, мов трісочка (Хотк., II, 1966, 391);
Шхуну знов кидало з хвилі на хвилю, як трісочку (Тулуб, В степу.., 1964, 288).
Словник української мови (СУМ-11)