1. Словник української мови в 11 томах

трісочка

ТРІ́СОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трі́ска.

— Назбирає [син] трісочок оце та й майструє хатку чи там хлівець (Тесл., З книги життя, 1949, 16);

Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Головко, II, 1957, 28);

Сірник ледве тремтів у руці Аксель, яка, схилившись на коліна, стежила за вогником, що поволеньки скручував білу трісочку (Досв., Вибр., 1959, 267);

— Я поб’ю на тобі оце мотовило на трісочки, як ти не впиниш своєї жінки! (Н.-Лев., II, 1956, 299);

*У порівн. Задня керма хруснула, мов трісочка (Хотк., II, 1966, 391);

Шхуну знов кидало з хвилі на хвилю, як трісочку (Тулуб, В степу.., 1964, 288).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трісочка — трі́сочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири трі́сочки Орфографічний словник української мови
  2. трісочка — ТРІ́СОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трі́ска. – Назбирає [син] трісочок оце та й майструє хатку чи там хлівець (А. Тесленко); Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (А. Словник української мови у 20 томах
  3. трісочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до тріска. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. трісочка — Трі́сочка, -чки, -чці; -чки́, -чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. трісочка — Трісочка, -ки ж. ум. отъ тріска. Словник української мови Грінченка