трістя
ТРІСТЯ́, я́, с., діал.
1. Трясовина, драговина.
— Я хутко, миттю постараюсь В трістя його к чортам загнать (Котл., І, 1952, 67);
— От вона [машина] тільки колесом наскаче, паличка переломиться, бойок ударить у капсуль — і полетить машина в безвість і трістя (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 722).
2. Очерет.
А князь Ігор горностаєм К трістю підбігає, Скочив гоголем на воду, На коня впадає (Рудан., Вибр., 1949, 152).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трістя — трістя́ іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- трістя — див. болото Словник синонімів Вусика
- трістя — ТРІСТЯ́, я́, с., діал. 1. Трясовина, драговина. – Я хутко, миттю постараюсь В трістя його к чортам загнать (І. Котляревський); – От вона [машина] тільки колесом наскаче, паличка переломиться, бойок ударить у капсуль... Словник української мови у 20 томах
- трістя — -я, с., діал. 1》 Трясовина, драговина. 2》 Очерет. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трістя — ОЧЕРЕ́Т (зарості), ОЧЕРЕ́ТИ (ОЧЕРЕТА́) мн., ТРОСТИ́НА, КОМИ́Ш розм., КОМИШІ мн., розм., ТРО́ЩА діал., ТРІ́СТЯ діал. Вона вскочила у комиші й бігла прудко, наскільки позволяв це.. густий очерет (М. Словник синонімів української мови
- трістя — Трістя́, -тя́, -тю́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трістя — Трістя, -тя, трісця, -ця с. Трясина, тонкое мѣсто. Камен. у. Я хутко, миттю постараюсь в трістя його к чортам загнать. Котл. Ен. І. 9. Словник української мови Грінченка