тріумфатор

ТРІУМФА́ТОР, а, ч.

1. У Стародавньому Римі – полководець-переможець, який урочисто, з тріумфом вступає у столицю.

– Кожна зірочка снігу нам буде в очах Наче справжняя зірка зоріти, Будуть зорі встилати розложистий шлях, Наче шлях тріумфатора квіти (Леся Українка).

2. Той, хто досяг надзвичайних успіхів, перемоги в чому-небудь.

– А що, не мовив я вам? – обернувся чоловічок з видом тріумфатора до панночок (І. Франко);

Після короткого жаркого бою мінометники поверталися з лісу тріумфаторами. Вони гнали поперед себе вдесятеро більше полонених, ніж було в роті самих бійців (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. тріумфатор — тріумфа́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тріумфатор — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – полководець-переможець, який урочисто, з тріумфом вступав у столицю. 2》 Той, хто досяг надзвичайних успіхів, перемоги в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тріумфатор — тріумфа́тор (лат. triumphator) 1. У Стародавньому Римі полководець, під керівництвом якого армія переможно завершила війну і якому влаштовують урочистий вступ до столиці – тріумф. 2. Переможець, той, кого вшановують як переможця.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. тріумфатор — ПЕРЕМО́ЖЕЦЬ (той, хто здобув перемогу), ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ поет., ПЕРЕМО́ЖНИК заст.; ТРІУМФА́ТОР (той, хто здобув блискучу перемогу). І злякались печеніги... Крик пішов і залунав, Що вертається з походу Переможець Святослав (О.  Словник синонімів української мови
5. тріумфатор — ТРІУМФА́ТОР, а, ч. 1. У Стародавньому Римі — полководець-переможець, який урочисто, з тріумфом вступає у столицю. — Кожна зірочка снігу нам буде в очах Наче справжняя зірка зоріти, Будуть зорі встилати розложистий шлях, Наче шлях тріумфатора квіти (Л.  Словник української мови в 11 томах