тугуватий

ТУГУВА́ТИЙ, а, е.

Дещо, трохи тугий.

– Тугуватий [Синявін], оригінал, але, щоб зовсім чужий, це ще треба перевірити (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. тугуватий — тугува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тугуватий — -а, -е. Дещо, трохи тугий. Тугуватий на вухо — дещо, трохи глухий; глухуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тугуватий — туги́й на ву́хо. Який погано чує; глухуватий. Воно (дитя), звиняйте, малим з печі впало. З тієї пори і пішло… І на око стало сліпе, і на вухо стало туге (О. Ковінька); А коли будуть допитуватись, чи не чула чого, ти скажи, що туга на вухо стала (Легенди..  Фразеологічний словник української мови
4. тугуватий — ТУГУВА́ТИЙ, а, е. Дещо, трохи тугий. — Тугуватий [Синявін], оригінал, але, щоб зовсім чужий, це ще треба перевірити (Ле, Міжгір’я, 1953, 49). ◊ Тугува́тий на ву́хо — дещо, трохи глухий; глухуватий. І Крук упевнився — не слід йому співати.  Словник української мови в 11 томах