тук
ТУК¹, у, ч.
1. с. г., перев. мн. Мінеральні добрива.
З розвитком хімічної промисловості виробництво туків день у день зростає (з наук. літ.).
2. заст. Перегній, органічне добриво.
Є й пагорки там [на острові] виноградні. Є й для ріллі рівнина, де з засіву можна багатий Вчасно зібрати врожай, бо в ґрунті там досить є туку (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
3. заст. Жир, сало.
Організм може втратити весь тук, половину білків й лишитися живим. Втрата ж води на 10 відсотків – смертельна! (з газ.).
ТУК², ТУК-ТУ́К, виг.
1. Уживається як звуконаслідування для передачі коротких стуків.
Вітерець гойдав суху гіллячку клена, і вона стукала в шибку, немов дятел: тук-тук (М. Зарудний).
2. розм. Уживається як присудок за знач. ту́кати, ту́кнути.
Ще – тук, тук, тук – ухом припала [Зінька] до дверей, дихання спинила й почула тепер: десь глибоко, глухо застогнав хтось (А. Головко);
У осінню хмуру пору Хитрий жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук, Носом тук – і згинув жук (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)