тукати
ТУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Те саме, що сту́кати 1.
Прийшов же я під віконце – тук-тук! “Вийди, дівчино, бо я вже тут!” – Ой не тукай, гультяю, не тукай! (П. Чубинський);
З протилежного будинку тукав кулемет (П. Панч);
Чую, як серце в мене тукає й тукає (Марко Вовчок);
// Б'ючись об що-небудь, викликати короткий, уривчастий звук.
Як дятел, тукають, зриваючись з замшілих дерев, тугі, в краплинками ледве помітного ластовиння, кислиці (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)