тукати

Тукати, -каю, -єш

гл. Ударять, стучать равномѣрно. Дятел тукає в дерево. Шейк. Прийшов же я під віконце — тук, тук! «Вийди, дівчино, бо я вже тут». — Ой не тукай, гультаю, не тукай! Чуб. V. 173.

Значення в інших словниках

1. тукати — ту́кати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. тукати — ТУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що сту́кати 1. Прийшов же я під віконце – тук-тук! “Вийди, дівчино, бо я вже тут!” – Ой не тукай, гультяю, не тукай! (П. Чубинський); З протилежного будинку тукав кулемет (П.  Словник української мови у 20 томах
3. тукати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що стукати 1). || Б'ючись об що-небудь, викликати короткий, уривчастий звук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тукати — СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. тукати — ТУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що сту́кати 1. Прийшов же я під віконце — тук-тук! «Вийди, дівчино, бо я вже тут!» — Ой не тукай, гультяю, не тукай! (Чуб., V, 1874, 173); З протилежного будинку тукав кулемет (Панч, На калин.  Словник української мови в 11 томах