тунель
ТУНЕ́ЛЬ, ю, ч.
Споруда у формі наскрізного проходу під землею або в горах (для транспорту, пішоходів, каналу, підземних комунікацій тощо).
Тунель! І дим влетів мені в вікно гіркою хмарою (Леся Українка);
Гримлячи в тунелях, наш ешелон пролітав ті самі міжгір'я, де торік були наші вогневі (О. Гончар);
Микола йде .. довгим підземним тунелем на глибині п'ятисот метрів під землею (Д. Ткач);
Вони минули портові шлагбауми, пройшли холодний гучний тунель попід мостом, вийшли на рівні вулиці (І. Микитенко);
* У порівн. Доріжка ніби пірнала в густий старий садок, як у тунель, пробитий в густому гіллі (І. Нечуй-Левицький);
// перен. Довгий прохід, утворений чим-небудь.
Провулок був вузенький, дерева поспліталися над ним гілками, утворивши низький зелений тунель (І. Сенченко).
Словник української мови (СУМ-20)