тупоголовий
ТУПОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм.
Нерозумний, некмітливий; туполобий.
Тупоголовий учень;
// у знач. ім. тупоголо́вий, вого, ч. Нерозумна, некмітлива людина.
– Любий товаришу, ваш винахід проб'є тім'я тупоголовим (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)