тупоголовий

ТУПОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм. Нерозумний, некмітливий; туполобий.

Тупоголовий учень;

// у знач. ім. тупоголо́вий, вого, ч. Нерозумна, некмітлива людина.

— Любий товаришу, ваш винахід проб’є тім’я тупоголовим (Донч., II, 1956, 335).

Значення в інших словниках

1. тупоголовий — тупоголо́вий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. тупоголовий — див. дурний  Словник синонімів Вусика
3. тупоголовий — див. тугодум  Словник чужослів Павло Штепа
4. тупоголовий — ТУПОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм. Нерозумний, некмітливий; туполобий. Тупоголовий учень; // у знач. ім. тупоголо́вий, вого, ч. Нерозумна, некмітлива людина. – Любий товаришу, ваш винахід проб'є тім'я тупоголовим (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
5. тупоголовий — -а, -е, розм. Нерозумний, некмітливий; туполобий. Тупоголовий учень. || у знач. ім. тупоголовий, -вого, ч. Нерозумна, некмітлива людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тупоголовий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм.  Словник синонімів української мови