турський

ТУ́РСЬКИЙ, а, е, заст.

Турецький.

Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах (П. Куліш);

Він [Хмель] говорив про тисячі негод І кривд від шляхти, турського султана І хана кримського (Л. Забашта).

Значення в інших словниках

1. турський — ту́рський 1 прикметник турецький арх. ту́рський 2 прикметник від: м. Тур  Орфографічний словник української мови
2. турський — -а, -е, заст. Турецький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. турський — ТУ́РСЬКИЙ, а, е, заст. Турецький. Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах (П. Куліш, Вибр., 1969, 168); Він [Хмель] говорив про тисячі негод І кривд від шляхти, турського султана І хана кримського (Забашта, Вибр., 1958, 96).  Словник української мови в 11 томах
4. турський — Турський, -а, -е Турецкій. Коником грає, військо збірає, турського царя все визирає. АД. І. 24.  Словник української мови Грінченка