тюпачити
ТЮПА́ЧИТИ, чу, чиш, рідко ТЮПА́ШИТИ, шу, шиш, недок., розм.
Те саме, що тю́пати.
Чорна постать “отаманова” пляміла спереду. А ти, похмурий, тюпачив за ним (А. Головко);
Хоч вовчиця з своїми виплодками й тюпачила за ним [вовком], але весь час норовила вона гризнути його за хляле стегно (П. Загребельний);
Він ладен був зараз тюпашити куди завгодно, аби розвіяти свою нудьгу (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)