тюрки

ТЮ́РКИ, ків, мн. (одн. тюрк, а, ч.; тюрча́нка, и, ж.).

Велика група споріднених за мовою народів (татар, узбеків, азербайджанців, казахів, киргизів, якутів, турків та ін.).

Кремезний ставний тюрк щось сказав, поважно погладивши свою пишну чорну бороду (Олесь Досвітній);

Вірші Сабіра були джерелом натхнення для волелюбних тюрків (з газ.);

Тюрчанки з веселою гутіркою проходили мимо нього (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. тюрки — тюрки – турки – туркмени Розрізняються значенням. Тюрки – велика група споріднених за мовою народів, до яких належать татари, узбеки, азербайджанці, казахи, киргизи, башкири, туркмени, якути, каракалпаки, турки тощо. Похідне тюркський.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. тюрки — ТЮРКИ – ТУРКИ – ТУРКМЕНИ Тюрки, -ів, мн. (одн. тюрок, -рка). Велика група споріднених за мовою народів, до яких належать татари, узбеки, азербайджанці, казахи, киргизи, башкири, туркмени, якути, каракалпаки, турки тощо. Пох. тюркський. Турки, -ів, мн.  Літературне слововживання
3. тюрки — -ків, мн. (одн. тюрк, -а, ч.; тюрчанка, -и, ж.). Велика група споріднених за мовою народів (татар, узбеків, азербайджанців, казахів, киргизів, якутів, турків та ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тюрки — Тю́рки, -ків, -кам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. тюрки — ТЮ́РКИ, ків, мн. (одн. тюрк, а, ч., тюрча́нка, и, ж.). Велика група споріднених за мовою народів (татар, узбеків, азербайджанців, казахів, киргизів, якутів, турків та ін.).  Словник української мови в 11 томах