тютюнниця
ТЮТЮ́ННИЦЯ, і, ж.
1. Жін. до тютю́нник.
Він прагнув дочку “вивести в люди”. Панею бачити, не гіркою тютюнницею у дворі (П. Козланюк).
2. Коробочка плоскої форми для носіння тютюну з собою; табакерка.
Стукнув два рази на чистий ніготь заткнутою тютюнницею і повернув її гетьману (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)