тютюнниця

ТЮТЮ́ННИЦЯ, і, ж.

1. Жін. до тютю́нник.

Він прагнув дочку «вивести в люди». Панею бачити, не гіркою тютюнницею у дворі (Козл., Сонце.., 1957, 78).

2. Коробочка плоскої форми для носіння тютюну з собою; табакерка.

Стукнув два рази на чистий ніготь заткнутою тютюнницею і повернув її гетьману (Ле, Україна, 1940, 337).

Значення в інших словниках

1. тютюнниця — тютю́нниця 1 іменник жіночого роду, істота про жінку тютю́нниця 2 іменник жіночого роду коробка для тютюну  Орфографічний словник української мови
2. тютюнниця — [т'ут'ун:иец'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
3. тютюнниця — ТЮТЮ́ННИЦЯ, і, ж. 1. Жін. до тютю́нник. Він прагнув дочку “вивести в люди”. Панею бачити, не гіркою тютюнницею у дворі (П. Козланюк). 2. Коробочка плоскої форми для носіння тютюну з собою; табакерка. Стукнув два рази на чистий ніготь заткнутою тютюнницею і повернув її гетьману (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
4. тютюнниця — -і, ж. 1》 Жін. до тютюнник. 2》 Коробочка плоскої форми для носіння тютюну з собою; табакерка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тютюнниця — ТЮТЮ́ННИЦЯ, ТАБАКЕ́РКА, ТАБАКЕРЧИ́НА зневажл., ТАБАТИ́РКА діал., КАБАТИ́РКА діал., ТАВЛИ́НКА заст. Тютюнницю турецьку золоту з ланцюжком під поясом зняв (Лобода) і.. смачно, по два рази в кожну ніздрю, затягся тютюном (І.  Словник синонімів української мови
6. тютюнниця — Тютю́нниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. тютюнниця — Тютюнниця, -ці ж. Женщина, занимающаяся табаководствомъ, торгующая табакомъ. Нѣжин. у. Работница на табачныхъ плантаціяхъ. Вх. Зн. 72.  Словник української мови Грінченка