тютя
ТЮ́ТЯ, і, ж.
1. дит. Курка, курча.
2. розм. Про безвільну, неенергійну, мляву людину.
В нього батько якийсь тютя (І. Микитенко).
◇ (1) Тю́тя з поли́в'яним но́сом, зневажл. – нетямуща, безвольна людина.
– Тютя ти з полив'яним носом! .. Вона ж [Марися] дума, що ти її по волі береш (Б. Грінченко);
– А ти тільки подумай, Онопрію, що ж це за любов з панянкою, яка не тільки ніколи не вийде за тебе, але і більше не зустрінеться з тобою. Плюнь і розітри. Не будь тютею з полив'яним носом (А. Іщук).
Словник української мови (СУМ-20)