тютя

ТЮ́ТЯ, і, ж.

1. дит. Курка, курча.

2. розм. Про безвільну, неенергійну, мляву людину.

В нього батько якийсь тютя (Мик., Повісті.., 1956, 4).

◊ Тю́тя з поли́в’яним но́сом див. ніс.

Значення в інших словниках

1. тютя — тю́тя 1 іменник жіночого роду, істота курка; курча дит. тю́тя 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про безвільну, мляву людину розм.  Орфографічний словник української мови
2. тютя — див. вайлуватий; дурний; слабодухий  Словник синонімів Вусика
3. тютя — ТЮ́ТЯ, і, ж. 1. дит. Курка, курча. 2. розм. Про безвільну, неенергійну, мляву людину. В нього батько якийсь тютя (І. Микитенко). ◇ (1) Тю́тя з поли́в'яним но́сом, зневажл. – нетямуща, безвольна людина. – Тютя ти з полив'яним носом! ..  Словник української мови у 20 томах
4. тютя — тю́тя дит. курка (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. тютя — -і, ж. 1》 дит.Курка, курча. 2》 розм. Про безвільну, неенергійну, мляву людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тютя — тю́тя з поли́в’яним но́сом, зневажл. Нетямуща, безвольна людина. — Тютя ти з полив’яним носом! .. Вона ж (Марися) дума, що ти її по волі береш (Б.  Фразеологічний словник української мови
7. тютя — КУ́РКА (свійська птиця, яку розводять на м'ясо і для одержання яєць), КУРІ́ПКА діал., КОКО́ШКА діал., КУ́РА діал., ТЮ́ТЯ дит.; СОКОТУ́ХА розм. (перев. як прикладка); МОЛО́ДКА розм. (молода); ПУЛЯ́РКА, ПУЛЯ́РДКА заст., ПУЛЯ́РДА заст.  Словник синонімів української мови
8. тютя — Тютя, -ті ж. Дѣтск. всякая птица, преимущественно курица, цыпленокъ. О. 1861. VIII. 8. се ще тютя з полив'яним но́сом. Вотъ еще дуракъ, простофиля. Ном.  Словник української мови Грінченка