тягота
ТЯГОТА́, и́, ж.
1. Трудність, важкість.
– Не схотіла, кажуть, нашої ділити тяготи! (Ганна Барвінок);
Вона .. з видимою тяготою несе труди своєї професії (Г. Хоткевич);
// перев. мн. Труднощі, важкі обов'язки.
На похідні нестатки й тяготи ви [пани] всі нездатні (З. Тулуб);
// Стан душевного невдоволення, відчуття тягаря на душі, серці.
Від юних днів, від пестощів і раю Нам тягота лишається сама (М. Зеров).
2. діал. Вага.
Треба взяти чоботи, в них тягота невелика (Сл. Б. Грінченка);
З тяжким серцем, згорблений і похилений, ніби під якоюсь великою тяготою, вийшов ключник із казні (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)