тяж
ТЯЖ, а́, ч.
1. Ремінь або мотузка, що з'єднує верхній кінець голоблі з віссю переднього колеса для вирівнювання руху екіпажа.
2. Велике дерев'яне кільце, яким з'єднують плуг і колішню.
3. Частина м'язів, за допомогою якої вони з'єднуються з кістками і приводять їх у рух; сухожилля.
Кожний клітинний тяж відокремлюється від іншого кровоносними капілярами (з наук. літ.).
4. заст. Вагітність. Захо́дити / зайти́ у тяж див. захо́дити;
(1) У тя́жі (тяжу́) – вагітна.
Інша молодиця у тяжу знидіє, зчорніє.., а ця ще краща робиться (Дніпрова Чайка);
Яке-то воно [дитя] миле, гарне, маленьке, як-то приємно коло нього ходити, але зате вже ж і берегтися треба, особливо в тяжі (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)