тяж —
тяж: — В тяжі́: вагітна [10] — вагітність [38]
Словник з творів Івана Франка
тяж —
тяж іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
тяж —
ТЯЖ, а́, ч. 1. Ремінь або мотузка, що з'єднує верхній кінець голоблі з віссю переднього колеса для вирівнювання руху екіпажа. 2. Велике дерев'яне кільце, яким з'єднують плуг і колішню.
Словник української мови у 20 томах
тяж —
тяж вагітність (ст) ◊ в тя́жі <�бу́ти> бути вагітною (ст): – Якби щось грозило, я її звідтам витягну. Дай мені адресу. А зрештою, може, вона таки поїде ще до Відня. – Ах, там кожний дбає тепер про себе..., чорт тобі буде опікуватись самітньою жінкою в тяжі (Лисяк)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
тяж —
-а, ч. 1》 Ремінь або мотузка, що з'єднує верхній кінець голоблі з віссю переднього колеса для вирівнювання руху екіпажа. 2》 Велике дерев'яне кільце, яким з'єднують плуг і колішню.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тяж —
ВАГІ́ТНІСТЬ (стан жінки в період розвитку плоду в її організмі), ТЯЖ заст., ВАГОТА́ діал. Під час вагітності з'являються плями на обличчі; Інша молодиця у тяжу знидіє, зчорніє, а ця ще краща робиться (Дніпрова Чайка). СУХОЖИ́ЛЛЯ анат.
Словник синонімів української мови
тяж —
ТЯЖ, а́, ч. 1. Ремінь або мотузка, що з’єднує верхній кінець голоблі з віссю переднього колеса для вирівнювання руху екіпажа. 2. Велике дерев’яне кільце, яким з’єднують плуг і колішню.
Словник української мови в 11 томах
тяж —
Тяж, -жу м. 1) = ужва 2. Вх. Зн. 72. 2) у тяжі́, у тяжу бути, ходити. Быть беременной. Я в тяжу. О. 1861. XI. 30. Вона тепер у тяжі, а спорожниться, то буде робити. Н. Вол. у. Зайти в тяж. Забеременѣть. Драг. 260.
Словник української мови Грінченка