тяженький
ТЯЖЕ́НЬКИЙ, а, е, розм.
1. Досить тяжкий (у 1–10 знач.).
Заховайтеся [думки] в тумані, Розплинітеся росою, Щоб неначе хрест тяженький Вас не двигав я з собою! (І. Франко).
2. пестл. Те саме, що тяжки́й 1–10.
На тій долині драбиняк, І вогничок малий згасає, А коло нього парубчак Думку тяженькую гадає (С. Руданський);
– А горенько тяженьке! – промовляє чорнява струнка молодиця (С. Васильченко);
Розпука тяженька огорнула його душу (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)