тяти
ТЯ́ТИ, ТНУ́ТИ, тну, тнеш; мин. ч. тяв, тяла́, тяло́; мн. тяли́; недок.
1. що. Різати, рубати.
Не раз зимою, як у полі Нема роботи, а в стодолі Все зроблено і ліс не тнуть – Щоб панщини не дарувати, Він [пан] каже бу́ло лід орати (І. Франко);
Свідома воля й організована загальна погодженість [життя]! Інакше не варилася б сталь, блюмінги не м'яли б кількасотпудових виливанців [зливків] і ножиці не тяли б їх, як паперові бинди (О. Кундзич);
// Те саме, що коси́ти¹ 1.
– Було тобі брати остреньку косу, В чистім полі траву тяти! (П. Чубинський);
Десь за вибалком, в ярузі, продзвеніли вудила: чи запасся кінь у лузі, чи коса траву тяла... (М. Рудь).
2. що і без прям. дод. Бити, вдаряти.
Що ти так тнеш коні? (Сл. Б. Грінченка);
Іван тяв перший, просто в чоло (М. Коцюбинський);
// без прям. дод., перен. Грати на якому-небудь музичному інструменті швидко, запально.
На призьбі ж сиділи й троїсті музики та й тяли з усієї сили до танцю (Б. Грінченко);
// без прям. дод. Бити по чомусь, подаючи якісь сигнали.
У бубни мідні тнуть, засурмили війська (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
3. кого, що і без прям. дод. Жалити, кусати (про бджіл, комарів і т. ін.).
Словник української мови (СУМ-20)