тятива
ТЯТИВА́, и́, ж.
Ремінь, мотузка, струна і т. ін., що туго стягує кінці лука.
Тут він спинився, і лука бере, і стрілу прудколетну На тятиву накладає (М. Зеров);
Тятива тихо бринькнула, і чорна стріла хижо шугнула вниз (П. Загребельний);
* У порівн. Уся її постать – легка, підібрана, виструнчена, як туго нап'ята тятива (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)