тятива —
[т'атиева] -ви, д. і м. -в'і, мн. -тивие, -тиy дв'і т'атиеви
Орфоепічний словник української мови
тятива —
ТЯТИВА́, и́, ж. Ремінь, мотузка, струна і т. ін., що туго стягує кінці лука. Тут він спинився, і лука бере, і стрілу прудколетну На тятиву накладає (М. Зеров); Тятива тихо бринькнула, і чорна стріла хижо шугнула вниз (П. Загребельний); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
тятива —
-и, ж. Ремінь, мотузка, струна і т. ін., що туго стягує кінці лука.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тятива —
ТЯТИВА́, и́, ж. Ремінь, мотузка, струна і т. ін., що туго стягує кінці лука. Тут він спинився, і лука бере, і стрілу прудколетну На тятиву накладає (Зеров, Вибр., 1966, 266); Тятива тихо бринькнула, і чорна стріла хижо шугнула вниз (Загреб.
Словник української мови в 11 томах
тятива —
Конструктивний елемент східчастого маршу у вигляді нахиленої дерев'яної балки, на бічні грані якої спираються сходинки. Мають місце: ~ зігнута — короткий зігнутий брус, яким на поворотах з'єднуються сусідні марші у дерев'яних сходах...
Архітектура і монументальне мистецтво
тятива —
Тятива, -ви ж. Тетива. Наготує лук до бою, тятиву тугу натягне. К. Псал. 13. Лука він натягне золотого і трепетну стрілу на тятиву наложить. К. Дз. 58.
Словник української мови Грінченка