тятива
тятива́
іменник жіночого роду
* Але: дві, три, чотири тятиви́
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тятива — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
- тятива — [т'атиева] -ви, д. і м. -в'і, мн. -тивие, -тиy дв'і т'атиеви Орфоепічний словник української мови
- тятива — ТЯТИВА́, и́, ж. Ремінь, мотузка, струна і т. ін., що туго стягує кінці лука. Тут він спинився, і лука бере, і стрілу прудколетну На тятиву накладає (М. Зеров); Тятива тихо бринькнула, і чорна стріла хижо шугнула вниз (П. Загребельний); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- тятива — -и, ж. Ремінь, мотузка, струна і т. ін., що туго стягує кінці лука. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тятива — Тятива́, -ви́; -ти́ви, -ти́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тятива — ТЯТИВА́, и́, ж. Ремінь, мотузка, струна і т. ін., що туго стягує кінці лука. Тут він спинився, і лука бере, і стрілу прудколетну На тятиву накладає (Зеров, Вибр., 1966, 266); Тятива тихо бринькнула, і чорна стріла хижо шугнула вниз (Загреб. Словник української мови в 11 томах
- тятива — Конструктивний елемент східчастого маршу у вигляді нахиленої дерев'яної балки, на бічні грані якої спираються сходинки. Мають місце: ~ зігнута — короткий зігнутий брус, яким на поворотах з'єднуються сусідні марші у дерев'яних сходах... Архітектура і монументальне мистецтво
- тятива — Тятива, -ви ж. Тетива. Наготує лук до бою, тятиву тугу натягне. К. Псал. 13. Лука він натягне золотого і трепетну стрілу на тятиву наложить. К. Дз. 58. Словник української мови Грінченка