тятива

Конструктивний елемент східчастого маршу у вигляді нахиленої дерев'яної балки, на бічні грані якої спираються сходинки. Мають місце:

~ зігнута — короткий зігнутий брус, яким на поворотах з'єднуються сусідні марші у дерев'яних сходах;

~ зубчаста — нахилена підпора, по верхньому краю якої зроблені зубчасті вирізи, де закріплюються проступи й присхідці.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тятива — Тятива, -ви ж. Тетива. Наготує лук до бою, тятиву тугу натягне. К. Псал. 13. Лука він натягне золотого і трепетну стрілу на тятиву наложить. К. Дз. 58. Словник української мови Грінченка
  2. тятива — тятива́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири тятиви́ Орфографічний словник української мови
  3. тятива — Тятива́, -ви́; -ти́ви, -ти́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. тятива — [т'атиева] -ви, д. і м. -в'і, мн. -тивие, -тиy дв'і т'атиеви Орфоепічний словник української мови
  5. тятива — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  6. тятива — ТЯТИВА́, и́, ж. Ремінь, мотузка, струна і т. ін., що туго стягує кінці лука. Тут він спинився, і лука бере, і стрілу прудколетну На тятиву накладає (Зеров, Вибр., 1966, 266); Тятива тихо бринькнула, і чорна стріла хижо шугнула вниз (Загреб. Словник української мови в 11 томах
  7. тятива — ТЯТИВА́, и́, ж. Ремінь, мотузка, струна і т. ін., що туго стягує кінці лука. Тут він спинився, і лука бере, і стрілу прудколетну На тятиву накладає (М. Зеров); Тятива тихо бринькнула, і чорна стріла хижо шугнула вниз (П. Загребельний); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  8. тятива — -и, ж. Ремінь, мотузка, струна і т. ін., що туго стягує кінці лука. Великий тлумачний словник сучасної мови