тілоохоронець

ТІЛООХОРО́НЕЦЬ, нця, ч.

Спеціально підготовлена людина, яка охороняє кого-небудь, дбаючи про його безпеку.

На Сході вважають, що прекрасні тілоохоронці здатні відчувати “вітер смерті” (з газ.);

Тілоохоронці – найбільш утаємничена професія. Їх усі бачать, але майже нічого про них не знають (з газ.);

Програш для тілоохоронця обертається втратою життя – свого або тієї людини, яку він охороняє (із журн.).