тінистий
ТІНИ́СТИЙ, а, е.
1. Від якого утворюється густа тінь.
Мовчки переходили вони попід тінисті дерева, штучні гаї та переповнені квітами клумби (Н. Кобринська);
Верба була широка, тіниста, дуже красива (І. Сенченко);
Христофор Ничипорович спрямувався до облупленого будиночка за тінистими каштанами (Б. Харчук).
2. Такий, де багато тіні, де переважає тінь.
Жара стояла на землі страшна, Коли тінистий, темний ліс приняв Валентія в свої вогкі обійми (І. Франко);
Вгорі, де тіниста вулиця уривається і входить у могутній потік зеленої повені бульвару, .. ліхтар вибухає пучками сліпучого проміння (П. Колесник);
// Такий, де є тінь, затінений.
Від того, що сонце ніколи не заглядало у се тінисте місце, дощова вода нікуди не стікала, тут завжди було вогко, аж холодно (Панас Мирний);
Тополі й осокори .. тепер розрослися, кидали на футбольне поле довгі тіні. Тут, на тінистій стороні, підіймалася невеличка трибуна (В. Минко);
Козаки поразкульбачували коней і поклалися горілиць на мураві, любуючися тінистою прохолодою (Б. Лепкий);
* Образно. Крізь тінисту зажуру на чорнобровому обличчі сяйнула назустріч Миронові усмішкою, та одразу ж і пригасила її (Микола Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)