тіснина
ТІСНИ́НА, и, ж.
Вузька річкова долина з дуже крутими, іноді прямовисними схилами.
Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним каменюччям (О. Ільченко);
За Траяновими воротами була ще одна тіснина – глибоке гірське долище, на дні якого звивалася шумна річечка (П. Загребельний);
// Вузький прохід між горами, скелями, стрімчаками.
Поїзд летів божевільною скорістю, вився тіснинами, мов змія (О. Кобилянська);
Тайжан не вперше бував у цих тіснинах і упевнено їхав попереду. Він пильно вдивлявся в гребені скелі, але не забував і про її підніжжя (З. Тулуб);
// Вузький прохід між чим-небудь; взагалі місце, де розташовано багато чого-небудь, густо розміщене щось.
– Чи вже вертаєш додому? – спитала вона .. – Проведу вас іще через тіснину до вашого двора (І. Франко);
Перепочинку муравка собі не дозволяла .. Коли насінина, здавалося, безнадійно застрявала поміж паліччям, .. з розгону смикала свій скарб, якимсь неймовірним зусиллям видирала його з тіснини і, торжествуюча й невтомна, тягла далі (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)