убивання
УБИВА́ННЯ¹ (ВБИВА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. убива́ти¹.
Деякі [монголи] попадали в правдиву манію вбивання та нищення (І. Франко);
Убивання людей, братів по крові й кості – це півсвідомі вчинки, це страшний сон, в якому немає ані милосердя, ані повної свідомості, ані маленької згадки про мирне минуле (Мирослав Ірчан);
Війна й героїзм тепер .. полягали, мабуть, у втіканні від смерті .. й у доганянні слабшого. І в убиванні всякого (І. Багряний).
УБИВА́ННЯ² див. вбива́ння¹.
Словник української мови (СУМ-20)