убивчий
УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ), а, е.
1. Здатний позбавляти життя, вбивати.
І лише коли аероплан, ревнувши, шулікою шугонув згори просто на людей, несучись на них летючим, мигтючим, швидко виростаючим вихором пропелера, не одному з чаплинців майнула думка, що оце якраз воно і мигтить, оте вбивче фіолетове проміння, що несе людині погибель (О. Гончар);
Він глянув на мене так, що коли б людський погляд мав вбивчу силу, я мусив би впасти бездиханним трупом (Я. Гримайло);
Спить – не спить Софія. Автомобіль гестапівський у млу Пірнув, сховавши світло в чорні вії, А в череві убивчу силу злу (П. Воронько).
2. перен. Який дуже вражає; нищівний, разючий.
Вбивча українська народна сатира і дотепний гумор відтворюють цілий світ відчуттів, настроїв, переживань, думок і сподівань найширших мас трудящих! (М. Рильський);
Досі він давав собі волю лише при тих, кого потім легко приструнчити .. А з тими, на кого слід впливати тільки залізною, вбивчою логікою, Федір Іполитович умів себе стримувати (Ю. Шовкопляс);
Сатира починається там, де гнівне осудження сполучається з їдким гумором, з вбивчою іронією (із журн.);
Вона кинула на нього такий убивчий погляд, що Жолкєвський спинився (Іван Ле).
3. перен. Незвичайний, надмірний у своєму прояві.
Лежали запорожці коло возів і, попихкуючи люльками, з убивчим спокоєм дивилися на місто (О. Довженко);
Почувся сигнал – їх наздоганяла автомашина. Шоферові, певно, набридло вести її з убивчою повільністю слідом за пішоходами (С. Журахович);
Увійшла, ввігналася пружна і движка, нестерпна, живодійна і убивча шалена міць (В. Стус);
// Дуже сильний, важкий або неприємний.
Незважаючи на вбивчу спеку, натовп похмурих степовиків у брилях .. жадібно й терпляче слухав свого юродивого віщуна (О. Гончар);
Прикро вражав нас Запах убивчий тюленів, що живляться тванню морською (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)