убогість
УБО́ГІСТЬ (ВБО́ГІСТЬ), гості, ж.
1. Матеріальна незабезпеченість, нестатки, брак засобів для існування; бідність.
Од людей через свою убогість він і в гімназії, і в університеті зазнав був чимало кривд і образ (А. Кримський);
– Ех, чого не було! – зітхнув важко [Канушевич], ніби оце вперше з такою невблаганною ясністю побачив усі злидні і вбогість колишнього селянського життя (Г. Коцюба);
Катерина міцно з'єднала свою долю з Антоновою долею .. і ділила з ним скупу радість і велику вбогість (С. Чорнобривець);
Парубок вперше сам доходить, що не вбогість, а багатство страшніше підтинає любов (М. Стельмах).
2. Абстр. ім. до убо́гий 1, 2, 4–7.
Весь час [дружина] озиралася, чи все в домі гаразд, чи не помічають гості убогості їхнього життя. Часто зітхала і старанно стежила за ганчір'яним ґнотом каганця (Іван Ле);
Лежить воно [село Котельва] на березі річки Ворскли, нічим, крім убогості, раніше не було знамените (І. Цюпа);
Твоя [автора] книга говорить йому [навчителеві] все, де ти лінувався, де ти поспішав, де ховав убогість думки за зливою слів, де чорно заздрив на чужу роботу, де ти нечесно працював (Ю. Яновський);
Він знав схильність деяких товаришів надавати перебільшеного значення цьому атрибутові гастролюючих службовців, які часом убогість свого авторитету надолужують лакованою галантереєю з блискучими пряжками, і вирішив іти без портфеля (С. Добровольський);
У водяних очах окупантів зяяла духовна вбогість (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)