убозтво
УБО́ЗТВО (ВБО́ЗТВО), а, с.
1. Матеріальна незабезпеченість, нестатки, брак засобів для існування; бідність.
Цікавила мене історія сільського вбозтва (Ганна Барвінок);
[Данченко:] Ти сама знаєш, яке в нас убозтво. Курки нікуди випустити. Без землі нам хоч зараз усім на Амур (Б. Грінченко);
В хаті Мар'яни з кожного кутка проглядає охайність і убозтво (М. Стельмах).
2. перен. Брак потрібних рис, ознак, бідність змісту, невиразність, нікчемність.
Пишномовність Аркадія [у п'єсі “Платон Кречет” О. Корнійчука] – засіб маскування убозтва думки і корисливих розрахунків (з навч. літ.);
На таких .. підвалинах вони збиралися будувати свою “Україну”! Це вже дійсно небувале убозтво ідей та сподівань (Ю. Мельничук);
Духовне убозтво.
3. розм. Про бідну людину;
// зневажл. Про духовно обмежену, нікчемну людину.
Волобуєв став лаяти себе. На біса він вв'язався з цим монстром [Крамаренком]? З оцим широкоштанним убозтвом? (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)