убраннячко
УБРА́ННЯЧКО (ВБРА́ННЯЧКО), а, с.
Зменш.-пестл. до убра́ння́.
[Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, собі ж хоч би на хліб... (Леся Українка);
За півгодини, а може, й трохи пізніше мамина розумниця стояла вже перед матір'ю .. в легкому шовковому вбраннячку, в солом'яному брилі з розмашистими крисами (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)