убрус
УБРУ́С, а, ч., заст.
1. Старовинний жіночий головний убір.
Давнішим головним убором східнослов'янських жінок є намітка під назвою убрус (з наук. літ.).
2. діал. Скатерка.
Сонце .. заглядало в блискучі келихи й чаші, що рядами стояли на столі, укритому убрусом, гаптованим золотом і сріблом (А. Хижняк);
* Образно. Як медова сита, Всіх осінь ситила. Отож на певнім тижні Убрус гаптований стелила всім земля – І річ заходила в людей про весілля (М. Рильський);
* У порівн. Він стояв, спершись обома руками на стіл, на якому, наче великий убрус з дивними візерунками, лежала військова карта (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)