убір
УБІ́Р (ВБІР), убо́ру, ч.
1. Те, що одягають на себе; одяг взагалі або багатий, пишний одяг; убрання.
Скинув він [Грегор] кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з ґудзиками, добрі чоботи, синя жилетка (І. Нечуй-Левицький);
Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка – на жодень [кожен] день мала б новий убір (Панас Мирний);
Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках [містечках] (І. Франко);
Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, – все віддавав за книги (Б. Грінченко);
* Образно. Весь ліс – в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі (О. Гончар);
// Спеціальне спорядження.
Бойовий убір вдягають [друзі], – мчати коні їхні рвуться (М. Бажан);
// Збруя (перев. оздоблена чим-небудь).
Ледво [ледве] Іван вийшов на вулицю, побачив пишну кариту [карету], запряжену четвернею огнистих коней в богатих [багатих] уборах (І. Франко);
Каравани спускалися з гір, І дзвенів їх брязкучий убір (П. Грабовський);
// перен., поет. Те, що покриває собою що-небудь, зовнішній покрив чогось (про рослинність, листя, сніг і т. ін.).
Повіне тихий вітрець, потемніє й насупиться її [землі] зелений убір; затихне вітрець, убір заясніє, усміхається... (Панас Мирний);
В новім уборі скрізь кучерявіють Дерева ніжні (М. Зеров);
* У порівн. Ліс стояв, неначе молода під вінцем в дорогому білому уборі, якого не вигадає ні одна людська думка (І. Нечуй-Левицький).
2. Те, що служить як прикраса, оздоба.
Сонце грає на золотих уборах, на дорогих кунтушах (І. Нечуй-Левицький);
// Прикраса, перев. на голові.
Червоний убір на голові, що скинувсь на дівчачі квітки на кибалці, надавав їй вид сільської дівчини в квітках (І. Нечуй-Левицький);
Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: .. на голові штучний убір з золотих обручів, шпильок, гребінців і сітки (Леся Українка).
(1) Головни́й убі́р – предмет одягу, який надівають на голову (капелюх, кашкет, шапка і т. ін.).
Перше що впадає в око, – це Романова шевелюра, на яку, здається, не налізе жодний головний убір (О. Підсуха).
Словник української мови (СУМ-20)